Получив посылку от мамы — я не смогла сдержать слез и заплакала

Я народилася і виросла в маленькому містечку, в ста кілометрах від Санкт-Петербурга. Я вже з п’ятого класу знала, що, як тільки закінчу школу, обов’язково зроблю Санкт-Петербурзький інститут, щоб виїхати у велике місто. Я старанно вчилася, пам’ятаючи про свою мету.

Щоб здати Єдиний державний іспит з високими балами, я працювала два літа поспіль — збирала гроші на репетиторів. Наша сім’я в той час була не самою забезпеченою. І ось настав заповітний момент.

Я не тільки надійшла відразу в два університети, а й були вільні місця в гуртожитку! Недовго думаючи, я вибрала потрібний варіант. Я перетягнула всі свої речі в кімнату і видихнула. Спочатку було дуже важко.

Стипендії не вистачало ні на їжу, ні на одяг. Я навіть нічого не кажу про розваги. Мені довелося влаштуватися на неповний робочий день, а це означало, що я приходила в кімнату напівмертвої від втоми і відразу ж засипала. Але я насолоджувалася Петербургом, ловила кайф від його вулиць, дворів та краси. Я рідко думала про своє місто: мене туди не особливо тягнуло.

Я не часто телефонувала своїй родині. І ось, дізнавшись, що мої зимові черевики протікають (а на носі вже зима), мама прислала мені посилку з новими черевиками. Жахливо зраділа, я відкрив коробку, почала їх розглядати … як раптом з черевика, прямо мені під ноги, випала плитка шоколаду. Молочна, в носовій хустинці, моя улюблена. Я подивилася на неї і відчула, як по моїх щоках течуть сльози.

Мама згадала, що я так люблю цей шоколад, і постаралася, щоб мені було добре.

Я відразу ж відчула докори сумління за те, що так рідко думаю про свій будинок і батьків … У всякому разі, я відразу ж побігла їм дзвонити. І під час зимових канікул я обов’язково поїду до них!

Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Получив посылку от мамы — я не смогла сдержать слез и заплакала